поповзти

Значення в інших словниках

1. поповзти — поповзти́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. поповзти — -зу, -зеш; мин. ч. поповз, поповзла, -ло; док. 1》 Почати повзти. || Почати переміщатися навколішки або перебираючи ногами й руками. || Почати повільно сунутися якоюсь поверхнею. || Почати зсовуватися, зісковзувати. || Повільно потекти по чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поповзти — ПОПОВЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. попо́вз, повзла́, ло́; док. 1. Почати повзти. В одну мить вони [таргани] обліпили чорною хмарою богородицю [образ], розбіглись на всі боки і хутко поповзли по руках і спідниці матушки Раїси (О. Донченко); Він таки вийняв .. Словник української мови у 20 томах
4. поповзти — ґрунт (земля́) хита́ється (повзе́, су́неться і т. ін.) під нога́ми у кого, чиїми. Чиєсь становище стає ненадійним, непевним і т. ін. Кожний зрубаний Тиховичем виноградник накладав вагу на його сумління. Фразеологічний словник української мови
5. поповзти — ПОШИ́РЮВАТИСЯ (про чутки, відомості тощо — ставати приступним, відомим для багатьох), ШИ́РИТИСЯ, РОЗПОВСЮ́ДЖУВАТИСЯ, РОЗХО́ДИТИСЯ, ІТИ́ (ЙТИ), ПРИХО́ДИТИ, РОЗНО́СИТИСЯ, ПРОНО́СИТИСЯ, РОЗТІКА́ТИСЯ, РОЗКО́ЧУВАТИСЯ, РОЗБІГА́ТИСЯ розм., КРУЖЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
6. поповзти — ПОПОВЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. попо́вз, повзла́, ло́; док. 1. Почати повзти. В одну мить вони [таргани] обліпили чорною хмарою богородицю [образ], розбіглись на всі боки і хутко поповзли по руках і спідниці матушки Раїси (Донч. Словник української мови в 11 томах
7. поповзти — Поповзти́, -зу, -зеш гл. Поползти. Он гадюка поповзла. Словник української мови Грінченка