1. Великий тлумачний словник сучасної мови

поповзти

поповзти́

-зу, -зеш; мин. ч. поповз, поповзла, -ло; док.

1》 Почати повзти.

|| Почати переміщатися навколішки або перебираючи ногами й руками.

|| Почати повільно сунутися якоюсь поверхнею.

|| Почати зсовуватися, зісковзувати.

|| Повільно потекти по чому-небудь.

|| розм. Простягтися, пролягти звивисто.

2》 перен., розм. Почати повільно переміщатися.

|| Почати повільно пересуватися суцільною масою.

|| Почати повільно, рівномірно рухатися у великій кількості (про людей).

|| Попливти перед очима.

3》 розм. Почати повільно поширюватися на якій-небудь площі.

|| Почати перекидатися з одного місця на інше, збільшуючи силу свого вияву (про вогонь).

|| Почати поширюватися в просторі, в повітрі.

|| Почати виявлятися, наростаючи (про відчуття холоду, страху і т. ін.).

|| перен. Почати поширюватися серед людей (про чутки, поголоски і т. ін.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поповзти — поповзти́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поповзти — ПОПОВЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. попо́вз, повзла́, ло́; док. 1. Почати повзти. В одну мить вони [таргани] обліпили чорною хмарою богородицю [образ], розбіглись на всі боки і хутко поповзли по руках і спідниці матушки Раїси (О. Донченко); Він таки вийняв .. Словник української мови у 20 томах
  3. поповзти — ґрунт (земля́) хита́ється (повзе́, су́неться і т. ін.) під нога́ми у кого, чиїми. Чиєсь становище стає ненадійним, непевним і т. ін. Кожний зрубаний Тиховичем виноградник накладав вагу на його сумління. Фразеологічний словник української мови
  4. поповзти — ПОШИ́РЮВАТИСЯ (про чутки, відомості тощо — ставати приступним, відомим для багатьох), ШИ́РИТИСЯ, РОЗПОВСЮ́ДЖУВАТИСЯ, РОЗХО́ДИТИСЯ, ІТИ́ (ЙТИ), ПРИХО́ДИТИ, РОЗНО́СИТИСЯ, ПРОНО́СИТИСЯ, РОЗТІКА́ТИСЯ, РОЗКО́ЧУВАТИСЯ, РОЗБІГА́ТИСЯ розм., КРУЖЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. поповзти — Поповзти́, -взу́, -взе́ш; попо́вз, поповзла́, -зло́, -зли́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. поповзти — ПОПОВЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. попо́вз, повзла́, ло́; док. 1. Почати повзти. В одну мить вони [таргани] обліпили чорною хмарою богородицю [образ], розбіглись на всі боки і хутко поповзли по руках і спідниці матушки Раїси (Донч. Словник української мови в 11 томах
  7. поповзти — Поповзти́, -зу, -зеш гл. Поползти. Он гадюка поповзла. Словник української мови Грінченка