поповзти

ПОПОВЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. попо́вз, повзла́, ло́; док.

1. Почати повзти.

В одну мить вони [таргани] обліпили чорною хмарою богородицю [образ], розбіглись на всі боки і хутко поповзли по руках і спідниці матушки Раїси (О. Донченко);

Він таки вийняв .. бджолу і вона, чи придавлена, чи змучена, поповзла по його руці, на якій блідо синіли вузлики жил (М. Стельмах);

// Почати переміщатися навколішки або перебираючи ногами й руками.

Як же вдрав [Денис] навприсядку, так ногами до землі не доторкується, – то поповзе навколюшки, то через голову перекинеться (Г. Квітка-Основ'яненко);

Розмашисто працюючи ліктями й колінами, вміло маневруючи межи трупів, боєць поповз на стогін (О. Гончар);

Йонька упав на землю, рачки поповз у кущі (Григорій Тютюнник);

Змією поповзла [Маруся] в росистих корчах, вся перемокнувши в одну хвилю, але не відчула нічого... (Г. Хоткевич);

// Почати повільно сунутися по якійсь поверхні.

В степу подув вітер – і відразу поповзли по землі білі сніговійні полози, легко звиваючись проміж заметів (З. Тулуб);

Підводні шумопеленгатори вказують, що човен із скрипінням поповз по ґрунту (М. Трублаїні);

// Почати зсовуватися, зісковзувати.

Я, звісившися головою вниз у яму, а за головою поповзши й цілим животом, налапав на сучку цямрини конець [кінець] того шнура, що почепив там (І. Франко);

Гнатова голова впала на плече, а його дебеле тіло помалу поповзло з крісла на землю, наче земля владно вабила його до себе (С. Ковганюк, пер. з тв. М. Горького);

// Повільно потекти по чому-небудь.

Альоша заплющив очі, але гірка сльоза викотилася на щоку й поповзла йому в рот (І. Микитенко);

// розм. Простягтися, пролягти звивисто.

В рожевім тумані повився, поповз Черемош ген далеко (Г. Хоткевич);

Коріння в осокора, сіре й шершаве, місцями оголилось і поповзло до води (О. Донченко);

Далі дорога поповзе на пагорок (П. Панч).

2. перен., розм. Почати повільно переміщатися.

Машина важко поповзла на пагорб – і швидко покотилася вниз (О. Десняк);

Доповідача біла паличка Поповзла по материках (А. Малишко);

Три аероплани налетіли з боку Луганська, і тінь чорними хрестами поповзла між ешелонами (П. Панч);

Надходила осінь. Хмари з-за гір поповзли. Задощило (І. Муратов);

З Хортиці ударило сліпуче світло прожектора. Промінь заметався по греблі, потім намацав підкрановий міст і повільно поповз по ньому (С. Голованівський);

// Почати повільно пересуватися суцільною масою.

Майнуть лопати наваловідбійників, поповзе по жолобах риштаків чорне лискуче вугілля (О. Донченко);

// Почати повільно, рівномірно рухатися у великій кількості (про людей).

Сколихнулось море і схвилювалося. Увесь натовп заворушився і поповз широким шляхом із села на гору (С. Васильченко);

// Попливти перед очима.

Надійку охопила така млість, що все перед її очима раптом поповзло вбік, замерехтіло, потім нараз потемніло, і вона на якусь хвилину навіть знепритомніла (В. Козаченко).

3. розм. Почати повільно поширюватися на якій-небудь площі.

Він зняв бриля, і рум'янець збентеження поповз йому аж на лисину (М. Коцюбинський);

Десь за селом, на гонах далеких, гасло сонце. Вилізли тіні з садків, з-під стріх, із-за повіток. Поповзли попідтинню вулицями, затьмарили село легенькою млою (А. Головко);

// Почати перекидатися з одного місця на інше, збільшуючи силу свого вияву (про вогонь).

Полум'я .. перескочило на другий [сніп], на третій, на четвертий, поповзло далі, перестрибнуло під самі Іванові ноги (Д. Бедзик);

Коли полум'я плигнуло й поповзло по всіх будівлях, жадно червоними язиками лижучи її [будівлю], вихором зникли [бандити] в темряві (А. Головко);

// Почати поширюватися в просторі, в повітрі.

Настав вечір. З-під кожної сосни поповз туман, низько розстелився по землі (Ю. Яновський);

Відразу по камері поповз млосний запах свіжої крові і їдкого людського поту (Ірина Вільде);

// Почати виявлятися, наростаючи (про відчуття холоду, страху і т. ін.).

Очі його [бригадира] були сумні й далекі. Мишуні поповз до серця холодок (Ю. Яновський);

// перен. Почати поширюватися серед людей (про чутки, поголоски і т. ін.).

По місту поповзла чутка: Франко став співробітником “Діла” (П. Колесник);

Від Косована, через його поплічників, пішли селом чутки, поповзли поголоски, буцімто Марія вже від мене важка (І. Муратов).