порізнений

Порі́знений, -на, -не

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порізнений — порі́знений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. порізнений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до порізнити. 2》 у знач. прикм. Не з'єднаний з іншими однорідними предметами, елементами; окремий. || Який не має зв'язку з іншими; роз'єднаний, поодинокий. 3》 у знач. прикм. Який не має внутрішньої єдності, згуртованості, цілісності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. порізнений — ПОРІ́ЗНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до порізни́ти. 2. у знач. прикм. Не з'єднаний з іншими однорідними предметами, елементами; окремий. Словник української мови у 20 томах
  4. порізнений — ОКРЕ́МИЙ (який не є частиною чого-небудь цілого), САМОСТІ́ЙНИЙ, ПООДИНО́КИЙ, ОКРЕ́МІШНІЙ, ПОРІ́ЗНЕНИЙ, НЕЗВ'Я́ЗАНИЙ, РОЗ'Є́ДНАНИЙ, ОСІ́БНИЙ рідко, ОКРІ́МНИЙ (ОКРО́МНИЙ) діал. Київська держава в XІІ віці розпалася на окремі князівства (М. Словник синонімів української мови
  5. порізнений — ПОРІ́ЗНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до порізни́ти. 2. у знач. прикм. Не з’єднаний з іншими однорідними предметами, елементами; окремий. Павло сів щось писати на порізнених клаптях паперу (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах