порізнений
порі́знений
-а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до порізнити.
2》 у знач. прикм. Не з'єднаний з іншими однорідними предметами, елементами; окремий.
|| Який не має зв'язку з іншими; роз'єднаний, поодинокий.
3》 у знач. прикм. Який не має внутрішньої єдності, згуртованості, цілісності.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- порізнений — порі́знений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- порізнений — ПОРІ́ЗНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до порізни́ти. 2. у знач. прикм. Не з'єднаний з іншими однорідними предметами, елементами; окремий. Словник української мови у 20 томах
- порізнений — ОКРЕ́МИЙ (який не є частиною чого-небудь цілого), САМОСТІ́ЙНИЙ, ПООДИНО́КИЙ, ОКРЕ́МІШНІЙ, ПОРІ́ЗНЕНИЙ, НЕЗВ'Я́ЗАНИЙ, РОЗ'Є́ДНАНИЙ, ОСІ́БНИЙ рідко, ОКРІ́МНИЙ (ОКРО́МНИЙ) діал. Київська держава в XІІ віці розпалася на окремі князівства (М. Словник синонімів української мови
- порізнений — Порі́знений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- порізнений — ПОРІ́ЗНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до порізни́ти. 2. у знач. прикм. Не з’єднаний з іншими однорідними предметами, елементами; окремий. Павло сів щось писати на порізнених клаптях паперу (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах