походження

Значення в інших словниках

1. походження — (приналежність до певної спільної за якимись прикметами групи) родовід, рід, (за чистотою походження) порода, кров; (історія роду) генеалогія; (виникнення чогось) генезис, (поява слів) етимологія. Словник синонімів Полюги
2. походження — похо́дження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
3. походження — Родовід; ФР. рід, рід-плем'я, порода; (слів) етимологія; (Землі) виникнення, утворення, постання, генеза. Словник синонімів Караванського
4. походження — [походжеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
5. походження — -я, с. 1》 Належність за народженням до певної національності, класу, місцевості і т. ін. 2》 Виникнення, утворення, поява чого-небудь як наслідок якихось подій, процесів, явищ і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. походження — ПОХО́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Належність за народженням до певної національності, класу, місцевості і т. ін. Він був з хлопського роду і тепер, ставши “паном підмайстром”, дуже стидався свого походження (І. Словник української мови у 20 томах
7. походження — ПОХО́ДЖЕННЯ (належність за народженням до певної національності, класу, місцевості тощо), РОДОВІ́Д, РІД, ПОРО́ДА, КРОВ (з означ. — належність за народженням до певної соціальної верстви); ГЕНЕАЛО́ГІЯ (історія роду). Словник синонімів української мови
8. походження — ПОХО́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Належність за народженням до певної національності, класу, місцевості і т. ін. Він був з хлопського роду і тепер, ставши «паном підмайстром», дуже стидався свого походження (Фр. Словник української мови в 11 томах