призволити

Значення в інших словниках

1. призволити — призво́лити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. призволити — Призво́лити. Дозволити. Ухвалено призволити черновецкій громаді затягнути позичку 65. 000 зр[иньских] на будову касарні для краєвої оборони (Б., 1895, 5, 3) // пол. przyzwalać — дозволяти. Українська літературна мова на Буковині
3. призволити — див. призволяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. призволити — ПРИЗВО́ЛИТИ див. призволя́ти. Словник української мови у 20 томах
5. призволити — ДОЗВОЛЯ́ТИ кому що (давати згоду на здійснення чогось), ДОПУСКА́ТИ кого, ДАВА́ТИ з інфін., ДАВА́ТИ ПРА́ВО, ПІДПУСКА́ТИ до чого, розм., ПРИПУСКА́ТИ кого, що, розм., ПОЗВОЛЯ́ТИ розм., ЗВОЛЯ́ТИ розм., ПРИЗВОЛЯ́ТИ розм., БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ кого на що, уроч. Словник синонімів української мови
6. призволити — ПРИЗВО́ЛИТИ див. призволя́ти. Словник української мови в 11 томах
7. призволити — Призволити, -ся см. призволяти, -ся. Словник української мови Грінченка