1. Словник української мови Грінченка

призволити

Призволити, -ся

см. призволяти, -ся.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. призволити — призво́лити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. призволити — Призво́лити. Дозволити. Ухвалено призволити черновецкій громаді затягнути позичку 65. 000 зр[иньских] на будову касарні для краєвої оборони (Б., 1895, 5, 3) // пол. przyzwalać — дозволяти. Українська літературна мова на Буковині
  3. призволити — див. призволяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. призволити — ПРИЗВО́ЛИТИ див. призволя́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. призволити — ДОЗВОЛЯ́ТИ кому що (давати згоду на здійснення чогось), ДОПУСКА́ТИ кого, ДАВА́ТИ з інфін., ДАВА́ТИ ПРА́ВО, ПІДПУСКА́ТИ до чого, розм., ПРИПУСКА́ТИ кого, що, розм., ПОЗВОЛЯ́ТИ розм., ЗВОЛЯ́ТИ розм., ПРИЗВОЛЯ́ТИ розм., БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ кого на що, уроч. Словник синонімів української мови
  6. призволити — Призво́лити, -во́лю, -во́лиш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. призволити — ПРИЗВО́ЛИТИ див. призволя́ти. Словник української мови в 11 томах