прикидати
Прикида́ти, -да́ю, -да́єш
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прикидати — прики́дати дієслово доконаного виду прикида́ти 1 дієслово недоконаного виду прикривати прикида́ти 2 дієслово недоконаного виду додавати прикида́ти 3 дієслово недоконаного виду визначати кількість Орфографічний словник української мови
- прикидати — див. кидати Словник синонімів Вусика
- прикидати — див. прикидати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прикидати — ПРИКИДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПРИКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., кого, що. Кидаючи що-небудь, покривати когось, щось. Єрмілов тепер знадвору закриває вихід, прикидає дошку снігом (Я. Словник української мови у 20 томах
- прикидати — Аю, -аєш, недок., прикинути, -ну, -неш, док. 1. Уявляти. Прикинь — колонія на Марсі імені Таліти Кум!!!!! (Інтернет). Прикиньте, я тут цілими днями сиджу один, втикаю в цю філософію (С. Пиркало). Словник сучасного українського сленгу
- прикидати — прикида́ти / прики́нути в голові́ (в думка́х, ду́мкою і т. ін.) що. 1. Уявляти план якоїсь дії, розмірковувати над чимсь. Дзелендзік прикидав собі в голові, як краще замінувати ту дорогу, щоб не пропустити жодного фашиста (Ю. Фразеологічний словник української мови
- прикидати — ПОКРИВА́ТИ що (закривати чимсь зверху; утворювати якесь покриття), УКРИВА́ТИ (ВКРИВА́ТИ), КРИ́ТИ, ОКРИВА́ТИ рідше, ОПОВИВА́ТИ, ОБТЯГА́ТИ (ОБТЯ́ГУВАТИ), ОБШИВА́ТИ, ОББИВА́ТИ (якимсь матеріалом, закріплюючи його); УШИВА́ТИ (ВШИВА́ТИ) (перев. Словник синонімів української мови
- прикидати — ПРИКИ́ДАТИ див. прикида́ти¹. ПРИКИДАТИ, аю, аєш, недок., ПРИКИДАТИ, аю, аєш, док., перех. Кидаючи що-небудь, покривати когось, щось. Єрмілов тепер знадвору закриває вихід, прикидає дошку снігом (Грим., Кавалер.. Словник української мови в 11 томах
- прикидати — Прикида́ти, -да́ю, -єш сов. в. прикинути, -ну, -неш, гл. 1) Прикидать, прикинуть, прибавить. До усякого місяця треба б було прикинути по скільки днів, щоб вийшло 12 місяців за ввесь рік. Ком. І. 38. 2) Примѣрять, примѣрить, сравнить. Словник української мови Грінченка