пробачити
Проба́чити, -ба́чу, -чиш, -чать; проба́ч, -ба́чте
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пробачити — проба́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- пробачити — див. пробачати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пробачити — ПРОБА́ЧИТИ див. пробача́ти¹. Словник української мови у 20 томах
- пробачити — Зігнорувати, оминути Словник застарілих та маловживаних слів
- пробачити — ВИБАЧА́ТИ кому й без додатка (виявляючи поблажливість, не вважати винним когось у чомусь), ПРОБАЧА́ТИ, ПРОЩА́ТИ, ДАРУВА́ТИ розм. — Док.: ви́бачити, проба́чити, прости́ти, подарува́ти. Словник синонімів української мови
- пробачити — ПРОБА́ЧИТИ див. пробача́ти¹. Словник української мови в 11 томах
- пробачити — Пробачити см. пробачати. Словник української мови Грінченка