пробачити

ВИБАЧА́ТИ кому й без додатка (виявляючи поблажливість, не вважати винним когось у чомусь), ПРОБАЧА́ТИ, ПРОЩА́ТИ, ДАРУВА́ТИ розм. — Док.: ви́бачити, проба́чити, прости́ти, подарува́ти. Вибачайте мені, що на Ваш лист приходиться одписуватись тільки сьогодні (Панас Мирний); — Пробачте нам на слові, — вклонився чемно їм Підкова (В. Сосюра); Народ ніколи не прощає поганим художникам (О. Довженко); Сей (Бурунда) ніколи не дарує нам загибелі свойого війська (І. Франко).

ПЕРЕПРО́ШУЮ (формула вибачення), ВИ́БАЧ, ПРОБА́Ч, ПРО́ШУ (ПРОХА́Ю) ВИ́БАЧИТИ (ПРОБА́ЧИТИ, ВИ́БАЧЕННЯ, ПРОБА́ЧЕННЯ), ВИБАЧА́Й розм., ПРОБАЧА́Й розм., ЗА ПЕРЕПРО́ШЕННЯМ діал., ПЕРЕПРОША́Ю діал., ПАРДО́Н заст., жарт. Страж тамтешнього порядку одразу здогадався, що перед ним гість, зняв чемно кашкета й вибачився: перепрошую (О. Гончар); — Я не знав, що ти така образлива. Ну, вибач (Панас Мирний); (Мічурін:) Вибачте, спізнився (О. Довженко); (Фаон:) Я засмутив тебе?Пробач, кохана (Леся Українка); — Ну що ж? Пробачте нам на слові, — вклонився чемно їм Підкова (В. Сосюра); Прошу вибачити, що пишу коротко (М. Коцюбинський); — А тепер прошу пробачити мені. Я таки справді не хочу запізнитись (А. Головко); (Меценат:) Я прошу в вас вибачення, що вас частую отаким злиденством (Леся Українка); (Таня:) О, прошу пробачення. Я, здається, знову увійшла невчасно (В. Собко); Уклінно прохаю вибачити, що так рідко писав до Вас, та в мене тепер так мало вільного часу (М. Коцюбинський); (Любов:) Вибачай, я тебе перебила (Леся Українка); — То це ви? А я й не впізнав спочатку! Ну, вибачайте... (Є. Гуцало); — Коли прим'яв тебе, Якове, трохи, пробачай (М. Стельмах); Їсти-пити є що і в чім сходити — якого ж їй ще, за перепрошенням, дідька треба (Г. Хоткевич); (Жандарм:) Перепрошаю, що в таку пізню годину непрошений до вашої хати набиваюся (І. Франко); — Пардон, — сказав молодший, — можна відчинити кватирку?.. (Ю. Яновський).