пробачення
ВИ́БАЧЕННЯ (прохання вибачити), ПРОБА́ЧЕННЯ, ПЕРЕПРО́ШЕННЯ, ПЕРЕПРО́СИНИ розм., ПЕРЕПРО́С заст. — Зараз же хай вона почує твоє вибачення (Ю. Яновський); Особа кинула край стола портфель.., приглядалася до зали, заразом кидаючи до президії чемні слова пробачення за спізнення (О. Досвітній); Він підійшов до крайнього столика й.. промовив перепрошення (Ю. Смолич); Я, гарячіший до сварки,.. звичайно перший був і до перепросин (І. Франко); — Нептун з Еолом з перепросу Дали такого перечосу, Що й досі зашпори щемлять (І. Котляревський).
ВИ́БАЧЕННЯ (вияв поблажливості до когось винного, до чиєїсь провини), ПРОБА́ЧЕННЯ, ПРОЩЕ́ННЯ. І знов мушу прохати вибачення за пізню одповідь (М. Коцюбинський); Нехай пробачення не буде для тирана! (В. Мисик); Як глянути йому (чоловікові) в страдницькі очі? Як вимолити прощення? (З. Тулуб).
Значення в інших словниках
- пробачення — проба́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- пробачення — -я, с., кому, для кого і без додатка. Прощення за що-небудь учинене; вибачення. || за що і без додатка. Звернення до кого-небудь із проханням пробачити за щось учинене; перепрошення. Попросити пробачення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пробачення — ПРОБА́ЧЕННЯ, я, с., кому, для кого і без дод. Прощення за що-небудь учинене; вибачення. Здається Дмитрикові, що не варт він пробачення, що ніхто не дарує йому вини його (М. Коцюбинський); Нехай пробачення не буде для тирана!... Словник української мови у 20 томах
- пробачення — Проба́чення, -ння; -чення, -чень і -ченнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пробачення — ПРОБА́ЧЕННЯ, я, с., кому, для кого і без додатка. Прощення за що-небудь учинене; вибачення. Здається Дмитрикові, що не варт він пробачення, що ніхто не дарує йому вини його (Коцюб., І, 1955, 136); Нехай пробачення не буде для тирана!... Словник української мови в 11 томах
- пробачення — Пробачення, -ня с. Извиненіе, прощеніе. Почав просити в неї пробачення. Левиц. Пов. 56. Словник української мови Грінченка