пробачення

ПРОБА́ЧЕННЯ, я, с., кому, для кого і без додатка. Прощення за що-небудь учинене; вибачення.

Здається Дмитрикові, що не варт він пробачення, що ніхто не дарує йому вини його (Коцюб., І, 1955, 136);

Нехай пробачення не буде для тирана! Йому пробачення — для всього людства рана (Мисик, Біля криниці, 1967, 348);

// за що і без додатка. Звернення до кого-небудь з проханням пробачити за щось учинене; перепрошення.

Особа кинула край стола портфель, зняла окуляри і приглядалася до зали, заразом кидаючи до президії чемні слова пробачення за спізнення (Досв., Вибр., 1959, 278);

З перепрошенням кинулась пані Стадницька, та й господар, зібгавши гонор, поліз із пробаченням (Стельмах, І, 1962, 16).

Попроси́ти проба́чення див. попроси́ти;

Попроха́ти проба́чення див. попроха́ти;

Проси́ти (проха́ти) проба́чення в кого, за що і без додатка — те саме, що пробача́тися 1.

[Раб:] Прибув шляхетний Кай Летіцій, за пізній час він просить пробачення (Л. Укр., II, 1951, 359);

Він дивився на неї добрими чистими очима і прохав у неї пробачення, що своєю присутністю спричиняє клопіт (Тют., Вир, 1964, 381);

Склада́ти (скла́сти) проба́чення див. склада́ти.