пропускати

Пропуска́ти, -ка́ю, -ка́єш

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пропускати — пропуска́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пропускати — (кого) давати дорогу кому, (куди) впускати; (ворога) не затримувати; (крізь сито) перепускати; (струм) проводити; (крізь вушко голки) просмикувати, просиляти; (чарку) випивати; (лекції) не приходити <�не з'являтися> на; (стадію розвитку) минати... Словник синонімів Караванського
  3. пропускати — -аю, -аєш, недок., пропустити, -пущу, -пустиш, док., перех. і без додатка. 1》 Давати кому-небудь дорогу, прохід кудись, давати комусь, чомусь можливість обганяти, обходити себе. || Дозволяти кому-небудь пройти, проїхати кудись. || перев. недок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пропускати — Минати, минути, поминати, виминати, виминути, повиминати, зминати, зминути, позмикати, обминати, обминути, пообминати, оминати, оминути, пооминати, поминати, поминути, розминатися, розминутися, порозминатися, (бачене) недобачати, недобачити... Словник чужослів Павло Штепа
  5. пропускати — ПРОПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОПУСТИ́ТИ, пущу́, пу́стиш, док., кого, що і без прям. дод. 1. Давати кому-небудь дорогу, прохід кудись, давати комусь, чомусь можливість обганяти, обходити себе. Мотря не пропускала Мелашки через сіни (І. Словник української мови у 20 томах
  6. пропускати — не пропуска́ти / не пропусти́ти свого́. Уміти скористатися з чого-небудь у власних інтересах. Павло з Катрею запросили Барила й Домну на весілля, посадовили на воза до музики. — От клятий Бариляка! І тут свого не пропустить. Таки напросився (В. Кучер). Фразеологічний словник української мови
  7. пропускати — ВИПИВА́ТИ (пити яку-небудь рідину без залишку або певну кількість її), ВИХИЛЯ́ТИ розм., ВИСУ́ШУВАТИ розм., ОСУША́ТИ, ОСУ́ШУВАТИ розм., ВИЦІ́ДЖУВАТИ розм., ПРОПУСКА́ТИ розм., ПЕРЕПУСКА́ТИ розм., НАПИВА́ТИ розм.; ПЕРЕХИЛЯ́ТИ розм., РОЗПИВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. пропускати — ПРОПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОПУСТИ́ТИ, пущу́, пу́стиш, док., перех. і без додатка, 1. Давати кому-небудь дорогу, прохід кудись, давати комусь, чомусь можливість обганяти, обходити себе. Мотря не пропускала Мелашки через сіни (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах