1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

розбурканий

Розбу́рканий, -на, -не

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбурканий — розбу́рканий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. розбурканий — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розбуркати. 2》 у знач. прикм. Який перебуває у стані нервового збудження, схвильованості; неспокійний, стривожений. 3》 у знач. прикм. Якого стривожив, роздратував хто-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розбурканий — РОЗБУ́РКАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до розбу́ркати. Прокидались люди, розбуркані тривожним криком Прохора (А. Шиян); У Строганівці ревком вдарив на сполох. Все село було розбуркане, підняте на ноги (О. Словник української мови у 20 томах
  4. розбурканий — ЗАНЕПОКО́ЄНИЙ (який перебуває в стані душевного неспокою), НЕСПОКІ́ЙНИЙ, СХВИЛЬО́ВАНИЙ, СТУРБО́ВАНИЙ, ЗНЕРВО́ВАНИЙ, НЕРВО́ВИЙ, СТРИВО́ЖЕНИЙ підсил., РОЗТРИВО́ЖЕНИЙ підсил., РОЗБУ́РКАНИЙ розм., РОЗТУРБО́ВАНИЙ рідко; РОЗ'Я́ТРЕНИЙ (перев. із сл. Словник синонімів української мови
  5. розбурканий — РОЗБУ́РКАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розбу́ркати. Прокидались люди, розбуркані тривожним криком Прохора (Шиян, Баланда, 1957, 62); У Строганівці ревком вдарив на сполох. Словник української мови в 11 томах