1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розбурканий

розбу́рканий

-а, -е, розм.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розбуркати.

2》 у знач. прикм. Який перебуває у стані нервового збудження, схвильованості; неспокійний, стривожений.

3》 у знач. прикм. Якого стривожив, роздратував хто-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбурканий — розбу́рканий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. розбурканий — РОЗБУ́РКАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до розбу́ркати. Прокидались люди, розбуркані тривожним криком Прохора (А. Шиян); У Строганівці ревком вдарив на сполох. Все село було розбуркане, підняте на ноги (О. Словник української мови у 20 томах
  3. розбурканий — ЗАНЕПОКО́ЄНИЙ (який перебуває в стані душевного неспокою), НЕСПОКІ́ЙНИЙ, СХВИЛЬО́ВАНИЙ, СТУРБО́ВАНИЙ, ЗНЕРВО́ВАНИЙ, НЕРВО́ВИЙ, СТРИВО́ЖЕНИЙ підсил., РОЗТРИВО́ЖЕНИЙ підсил., РОЗБУ́РКАНИЙ розм., РОЗТУРБО́ВАНИЙ рідко; РОЗ'Я́ТРЕНИЙ (перев. із сл. Словник синонімів української мови
  4. розбурканий — Розбу́рканий, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розбурканий — РОЗБУ́РКАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розбу́ркати. Прокидались люди, розбуркані тривожним криком Прохора (Шиян, Баланда, 1957, 62); У Строганівці ревком вдарив на сполох. Словник української мови в 11 томах