розкладник

Значення в інших словниках

1. розкладник — розкла́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. розкладник — -а, ч. 1》 Те, що сприяє розкладанню чого-небудь на окремі частини, елементи. 2》 перен. Той, хто сприяє моральному занепадові, розладові, дезорганізації кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкладник — РОЗКЛА́ДНИК, а, ч. 1. Те, що сприяє розкладанню чого-небудь на окремі частини, елементи. Очевидно просто, що нервова система тварини є колекцією аналізаторів, розкладників природи на окремі елементи (з навч. літ.). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
4. розкладник — РОЗКЛА́ДНИК, а, ч. 1. Те, що сприяє розкладанню чого-небудь на окремі частини, елементи. Очевидно просто, що нервова система тварини є колекцією аналізаторів, розкладників природи на окремі елементи (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 103). 2. перен. Словник української мови в 11 томах