1. Орфографічний словник української мови

розкладник

розкла́дник

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкладник — -а, ч. 1》 Те, що сприяє розкладанню чого-небудь на окремі частини, елементи. 2》 перен. Той, хто сприяє моральному занепадові, розладові, дезорганізації кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. розкладник — РОЗКЛА́ДНИК, а, ч. 1. Те, що сприяє розкладанню чого-небудь на окремі частини, елементи. Очевидно просто, що нервова система тварини є колекцією аналізаторів, розкладників природи на окремі елементи (з навч. літ.). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
  3. розкладник — Розкла́дник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розкладник — РОЗКЛА́ДНИК, а, ч. 1. Те, що сприяє розкладанню чого-небудь на окремі частини, елементи. Очевидно просто, що нервова система тварини є колекцією аналізаторів, розкладників природи на окремі елементи (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 103). 2. перен. Словник української мови в 11 томах