1. Словник української мови у 20 томах

розкладник

РОЗКЛА́ДНИК, а, ч.

1. Те, що сприяє розкладанню чого-небудь на окремі частини, елементи.

Очевидно просто, що нервова система тварини є колекцією аналізаторів, розкладників природи на окремі елементи (з навч. літ.).

2. перен. Той, хто сприяє моральному занепадові, розладові, дезорганізації кого-небудь.

Проти недоумкуватих феодалів, проти церковних забобонів, противників прогресивних ідей і понять – ну, звичайно ж, він [Ш. Руставелі] розкладник (П. Тичина).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкладник — розкла́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. розкладник — -а, ч. 1》 Те, що сприяє розкладанню чого-небудь на окремі частини, елементи. 2》 перен. Той, хто сприяє моральному занепадові, розладові, дезорганізації кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розкладник — Розкла́дник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розкладник — РОЗКЛА́ДНИК, а, ч. 1. Те, що сприяє розкладанню чого-небудь на окремі частини, елементи. Очевидно просто, що нервова система тварини є колекцією аналізаторів, розкладників природи на окремі елементи (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 103). 2. перен. Словник української мови в 11 томах