1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

рідкий

Рідки́й, -ка́, -ке́

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рідкий — рідкий – рідкісний Розрізняються значенням. Рідкий – негустий; розташований нещільно один за одним або повторюється через певні проміжки часу тощо. Рідке тісто, рідкий гребінець, рідке волосся, рідкий туман, рідкі вибухи. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. рідкий — рідки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  3. рідкий — РІДКИЙ – РІДКІСНИЙ Рідкий. 1. Негустий; який іде, розташований нещільно один за одним або повторюється через певні проміжки часу тощо: рідке тісто, рідкий гребінець, рідке волосся, рідкий туман, рідкі вибухи. Літературне слововживання
  4. рідкий — Текучий, плинний, пливкий; (борщ) не густий; (птах) рідкісний; (туман) розріджений; (- нагоду) нечастий; ріденький, обрідкий, |об|рідкуватий. Словник синонімів Караванського
  5. рідкий — [р'ідкий] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  6. рідкий — -а, -е. 1》 Який перебуває в стані рідини. Рідке паливо — горюча суміш таких органічних речовин, як бензин, гас, мазут і т. ін. Рідке скло — водний розчин силікатів лужних металів та їхніх сумішей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. рідкий — 1. винятковий, надзвичайний, незвичайний, небачений, дивина, дивовижа, див. раритет 2. обрідний, водявий Словник чужослів Павло Штепа
  8. рідкий — РІДКИ́Й, а, е. 1. Який перебуває в стані рідини. Багато речовин, які ми звичайно бачимо твердими, рідкими або газоподібними, при зміні температури переходять в інший стан (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  9. рідкий — Зійшло на рідке. Збіднів. Рідкий гість. Мало коли буває. Сорбай—не дбай, аби рідко та багато. Про невибагливого чоловіка. Не вважає на якість, а скількість. Шкода ради, що рідкий борщ. Шкода заходу та часу на маловажну справу. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. рідкий — рідка́ пти́ця. Той, хто зустрічається, трапляється і т. ін. нечасто. Ворожили Ядзі старе дівоцтво, бо в теперішніх часах шляхтич з яким-таким маєтком,— то рідка птиця і, певне, не схотів би брати панничку з невеличким і непевним маєтком (Н. Кобринська). Фразеологічний словник української мови
  11. рідкий — ВИНЯТКО́ВИЙ (який незвичайно рідко зустрічається, трапляється серед кого-, чого-небудь, завдяки чому виділяється із загального ряду), ОСОБЛИ́ВИЙ, РІ́ДКІСНИЙ, РІ́ДКИЙ рідше, УНІКА́ЛЬНИЙ, ЕКСТРАОРДИНА́РНИЙ книжн., ВИЇМКО́ВИЙ заст. Словник синонімів української мови
  12. рідкий — РІДКИ́Й, а, е. 1. Який перебуває в стані рідини. Багато речовин, які ми звичайно бачимо твердими, рідкими або газоподібними, при зміні температури переходять в інший стан (Фізика, II, 1957, 40); Рідким називається тіло, що не має певної форми... Словник української мови в 11 томах