рідкий

РІДКИ́Й, а, е.

1. Який перебуває в стані рідини.

Багато речовин, які ми звичайно бачимо твердими, рідкими або газоподібними, при зміні температури переходять в інший стан (Фізика, II, 1957, 40);

Рідким називається тіло, що не має певної форми, а набирає форми посудини, в якій воно знаходиться, зберігаючи при цьому свій об’єм (Підручник дезинф., 1953, 7);

Іоніти застосовують.. для виділення рідких металів з гірських порід (Наука.., 11, 1956, 33).

∆ Рідке́ до́бриво — добриво, що випускається промисловістю і вноситься в грунт у вигляді рідини.

Понад план випущено багато гранульованих та рідких добрив (Роб. газ., 4.III 1966, 2);

Рідке́ па́ливо — горюча суміш таких органічних речовин, як бензин, гас, мазут і т. ін.

Додатковий приріст рідкого палива одержують зараз двома шляхами: розвідуванням і освоєнням нових родовищ та впровадженням різних геолого-технічних заходів на старих промислах (Роб. газ., 20.I 1966, 2);

Рідке́ скло — те саме, що Розчи́нне скло ( див. розчи́нний).

2. Позбавлений достатнього вмісту чого-небудь в якійсь рідині; негустий.

— Борщ зварила добре, а каша вийшла трохи рідка, — сказала Кайдашиха й почала знов навчати Мотрю (Н.-Лев., II, 1956, 284);

На командний пункт поверталася [Шура] стомлена, вся в глині, бо хоч у піхотинських траншеях і були настелені дошки.., проте рідке болото чвиркало крізь них до самих колін (Гончар, III, 1959, 194);

Для млинчиків приготовляють рідке тісто, до складу якого входить борошно, молоко, яйця, сіль (Укр. страви, 1957, 266);

— На доброму харчі по три відрі [відра] молока дають [корови]! — І не рідке? — Сметани чверть гладущика баба збирає, а кисляк такий, хоч ножем ріж, хоч пальцями колупай (Стельмах, І, 1962, 117).

3. Розташований, розміщений неблизько або нещільно один до одного (про однорідні предмети).

П’яна сльоза зволожила рідкі вії (Стельмах, II, 1962, 374);

Дівчина поволі спускалася крутим косогором поміж рідкими соснами та кленами (Коз., Сальвія, 1959, 65);

Коли він розтуляв губи, видно було його рідкі й гострі зуби (Тулуб, В степу.., 1964, 37);

// Який складається з неблизько або нещільно розташованих, розміщених один до одного однорідних предметів чи деталей.

О. Порфирій хапком вмився, причесав на швидку руку свої коси рідким металічним гребінцем (Н.-Лев., IV, 1956, 112);

І сниться їй сон.. Бачить вона гору високу, покриту рідким лісом (Мирний, III, 1954, 241);

Назустріч Чернишеві скакав на баскому коні якийсь піхотинець у розстебнутій шинелі, без пілотки, з рідкою сірою борідкою віником (Гончар, III, 1959, 72);

// Негусто зітканий, сплетений.

Здалеки здавалось, ніби то стояли рідкі тини з тоненького хмизу,.. обтикані зверху якимись цяцьками (Н.-Лев., II, 1956, 221);

// Розташований на значній віддалі один від одного.

На вулиці тихо та глухо; рідкі ліхтарні жовтіють у темноті мутними кружалами, а кругом їх чорна безодня буяє (Мирний, III, 1954, 218);

Замість біленьких чепурних полтавських сіл пішли інші, рідкі, степові селища (Гончар, Таврія, 1952, 21);

// Який є, буває в невеликій кількості.

Прибувши до нас в континентальний клімат, відразу, звичайно, зачахла [яблуня] на морозі і ледве плодоносила — плоди рідкі, дрібні (Довж., І, 1958, 465).

4. Який буває, трапляється і т. ін. нечасто.

— От нежданий Гість рідкий і дорогий! (Фр., XIII, 1954, 357);

То була розкішна рожева чайка, — рідкий і жаданий птах Півночі (Трубл., Крила.., 1947, 6);

Вони йшли садовою доріжкою назустріч один одному,.. стримуючи найскладніше душевне хвилювання, що супроводить рідкі зустрічі людей виняткових (Довж., І, 1958, 483);

Найбільш раділа біднота рідкій нагоді на три дні забути про голод (Тулуб, В степу.., 1964, 359).

5. Який повторюється, відбувається, буває і т. ін. через певні проміжки часу.

Посипались рідкі краплі дощу, великі, як лісові горіхи, важкі, як розтоплене оливо, а потім одразу полив дощ як з відра (Н.-Лев., II, 1956, 390);

По рідкій стрілянині він визначив, де розташовані німці (Тют., Вир, 1964, 494);

Стомлений дорогою, Юрко уже засинав, як з другої кімнати почулося рідке схлипування (Чорн., Визвол. земля, 1959, 225).

6. Ненасичений, розріджений (про млу, туман і т. ін.).

На білий іній, на вбрання святкове Заноситься рідка холодна мла (Зеров, Вибр., 1966, 54);

Рідкий туман піднявся над річкою врівень з нижнім гіллям дерев (Сміл., Сашко, 1957, 73).

7. Який не відзначається звучністю (про голос, звуки).

Зачиняє [Лукаш] двері зсередини і рідким голосом наказує дядькам: — А тепер беріть що-небудь… (Стельмах, І, 1962, 195).

8. Позбавлений інтенсивності, яскравості (про світло і т. ін.).

Прочинилися двері, смуга рідкого світла лягла на поріг, і командир ескадрону пірнув у хату (Перв., Невигадане життя, 1958, 252);

В просвіті хмар засвітилося рідке сонячне проміння і торкнулося масної землі (Логв., Літа.., 1960, 6).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рідкий — рідкий – рідкісний Розрізняються значенням. Рідкий – негустий; розташований нещільно один за одним або повторюється через певні проміжки часу тощо. Рідке тісто, рідкий гребінець, рідке волосся, рідкий туман, рідкі вибухи. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. рідкий — рідки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  3. рідкий — РІДКИЙ – РІДКІСНИЙ Рідкий. 1. Негустий; який іде, розташований нещільно один за одним або повторюється через певні проміжки часу тощо: рідке тісто, рідкий гребінець, рідке волосся, рідкий туман, рідкі вибухи. Літературне слововживання
  4. рідкий — Текучий, плинний, пливкий; (борщ) не густий; (птах) рідкісний; (туман) розріджений; (- нагоду) нечастий; ріденький, обрідкий, |об|рідкуватий. Словник синонімів Караванського
  5. рідкий — [р'ідкий] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  6. рідкий — -а, -е. 1》 Який перебуває в стані рідини. Рідке паливо — горюча суміш таких органічних речовин, як бензин, гас, мазут і т. ін. Рідке скло — водний розчин силікатів лужних металів та їхніх сумішей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. рідкий — 1. винятковий, надзвичайний, незвичайний, небачений, дивина, дивовижа, див. раритет 2. обрідний, водявий Словник чужослів Павло Штепа
  8. рідкий — РІДКИ́Й, а, е. 1. Який перебуває в стані рідини. Багато речовин, які ми звичайно бачимо твердими, рідкими або газоподібними, при зміні температури переходять в інший стан (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  9. рідкий — Зійшло на рідке. Збіднів. Рідкий гість. Мало коли буває. Сорбай—не дбай, аби рідко та багато. Про невибагливого чоловіка. Не вважає на якість, а скількість. Шкода ради, що рідкий борщ. Шкода заходу та часу на маловажну справу. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. рідкий — рідка́ пти́ця. Той, хто зустрічається, трапляється і т. ін. нечасто. Ворожили Ядзі старе дівоцтво, бо в теперішніх часах шляхтич з яким-таким маєтком,— то рідка птиця і, певне, не схотів би брати панничку з невеличким і непевним маєтком (Н. Кобринська). Фразеологічний словник української мови
  11. рідкий — ВИНЯТКО́ВИЙ (який незвичайно рідко зустрічається, трапляється серед кого-, чого-небудь, завдяки чому виділяється із загального ряду), ОСОБЛИ́ВИЙ, РІ́ДКІСНИЙ, РІ́ДКИЙ рідше, УНІКА́ЛЬНИЙ, ЕКСТРАОРДИНА́РНИЙ книжн., ВИЇМКО́ВИЙ заст. Словник синонімів української мови
  12. рідкий — Рідки́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)