свідкувати
Свідкува́ти, -ку́ю, -ку́єш
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- свідкувати — свідкува́ти дієслово недоконаного виду свідчити рідко Орфографічний словник української мови
- свідкувати — -ую, -уєш, недок., перех. і неперех., заст. Свідчити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- свідкувати — СВІДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого і без дод., заст. Свідчити. [Люцій:] Я не хотів пошкодити Руфіну, бо кожен сам про себе хай свідкує (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
- свідкувати — СВІДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і неперех., заст. Свідчити. [Люцій:] Я не хотів пошкодити Руфіну, бо кожен сам про себе хай свідкує (Л. Укр., II, 1951, 427). Словник української мови в 11 томах
- свідкувати — Свідкува́ти, -ку́ю, -єш гл. = свідчити. Велике слово свідкує про величне того народу, що зачав його в глибині свого духа. К. ХП. 131. Словник української мови Грінченка