1. Великий тлумачний словник сучасної мови

свідкувати

свідкува́ти

-ую, -уєш, недок., перех. і неперех., заст.

Свідчити.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свідкувати — свідкува́ти дієслово недоконаного виду свідчити рідко Орфографічний словник української мови
  2. свідкувати — СВІДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого і без дод., заст. Свідчити. [Люцій:] Я не хотів пошкодити Руфіну, бо кожен сам про себе хай свідкує (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
  3. свідкувати — Свідкува́ти, -ку́ю, -ку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. свідкувати — СВІДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і неперех., заст. Свідчити. [Люцій:] Я не хотів пошкодити Руфіну, бо кожен сам про себе хай свідкує (Л. Укр., II, 1951, 427). Словник української мови в 11 томах
  5. свідкувати — Свідкува́ти, -ку́ю, -єш гл. = свідчити. Велике слово свідкує про величне того народу, що зачав його в глибині свого духа. К. ХП. 131. Словник української мови Грінченка