1. Великий тлумачний словник сучасної мови

свідок

сві́док

-дка, ч.

1》 Людина, що була присутня при якій-небудь події, пригоді й особисто бачила що-небудь; очевидець.

|| Сучасник і спостерігач чого-небудь.

|| Предмет, річ, що існували під час подій, які відбувалися безпосередньо на цьому місці або неподалік.

Показання свідків — усне повідомлення свідка про обставини, які мають значення для кримінальної або цивільної справи.

Без свідків — наодинці з ким-небудь; без зайвих людей.

Живий свідок — спостерігач чи безпосередній учасник яких-небудь подій.

При свідках — у присутності кого-небудь.

2》 Особа, яку викликають до суду для свідчення про відомі їй обставини справи.

3》 Особа, присутня при чому-небудь для офіційного підтвердження дійсності або правильності чогось.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свідок — (той, хто сам спостерігав події) очевидець, понятий. Словник синонімів Полюги
  2. свідок — сві́док іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. свідок — (подій) очевидець, самовидець; (в суді) р. свідчий, з. висвідник, (нечесний) КРИВОПРИСЯЖНИК, (на зводинах) жм. очкар; (на обшуку) сов. понятий. Словник синонімів Караванського
  4. свідок — [св’ідок] -дка, м. (на) -дков'і/-дку, мн. -дкие, -дк'іў Орфоепічний словник української мови
  5. свідок — СВІ́ДОК, дка, ч. 1. Людина, що була присутня при якій-небудь події, пригоді й особисто бачила що-небудь; очевидець. [Сидір:] У нас є свідки, що ти коней віддав злодіям! [Олекса:] Та бога ви побійтеся!... Словник української мови у 20 томах
  6. свідок — Ложного свідка, б'ють, як дітька. Після розправи некористного свідка противна сторона побиває. Свідчився циган дітьми своїми. Покликається на свояків, бо за ним свідчити будуть. Хто хоче свідком бути, мусить хрест лихнути. Перед судовим зізнанням, свідок мусить присягнути, що правду скаже. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. свідок — СВІ́ДОК (людина, яка особисто бачила що-небудь), ОЧЕВИ́ДЕЦЬ, САМОВИ́ДЕЦЬ заст., розм., ПО́СЛУХ заст.; ПОСВІ́ДНИК юр., ПОСВІ́ДЧУВАЧ юр., ПОНЯТИ́Й (свідок при обшуку). Свідки одноголосно посвідчили, що того вечора Яким Коваль був п'яний (О. Словник синонімів української мови
  8. свідок — Сві́док, -дка, -дкові, сві́дку! -дки, -дків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. свідок — СВІ́ДОК, дка, ч. 1. Людина, що була присутня при якій-небудь події, пригоді й особисто бачила що-небудь; очевидець. [Сидір:] У нас є свідки, що ти коней віддав злодіям! [Олекса:] Та бога ви побійтеся!... Словник української мови в 11 томах
  10. свідок — рос. свидетель особа, яка володіє відомостями (інформацією) про обставини, що мають значення для даної судової справи і яку викликають у слідчі органи чи до суду для свідчення. Eкономічна енциклопедія
  11. свідок — Свідок, -дка м. Свидѣтель. Св. Л. 127. Вам оце на свідки треба йти, як що бачили, як там він її бив. Лебед. у. Словник української мови Грінченка