свідок

СВІ́ДОК, дка, ч.

1. Людина, що була присутня при якій-небудь події, пригоді й особисто бачила що-небудь; очевидець.

[Сидір:] У нас є свідки, що ти коней віддав злодіям! [Олекса:] Та бога ви побійтеся! Я вам десять свідків покажу, що в ту ніч, як у старшини коней покрадено, я був аж у Висці, на весіллі (І. Карпенко-Карий);

Після того як весняна повідь затопила хату Бондаря Тихона, в печі знайшли живого сома .. Бицик був свідком цієї події (О. Донченко);

// Сучасник і спостерігач чого-небудь.

Старше покоління, свідок іншого життя, показувало ще на долонях мозолі від шаблі, піднятої в оборону народних і людських прав (М. Коцюбинський);

Коли життя ти не учасник, А тільки свідок віддаля, – Дарма чекатиме прекрасних Від тебе подвигів земля (М. Рильський);

// Предмет, річ, що існували під час подій, про які згадують, говорять і т. ін.

Глянь з високості на сі піраміди! В них кожний камінь – проре́чистий свідок муки народу твого (Леся Українка);

Лавра – наш стародавній свідок виникнення і розвитку книгодрукування на Україні (П. Тичина);

Голим віттям шурхотить об скло старий клен, свідок дзвінкої дитячої радості і юнацького змужніння (Ю. Бедзик);

* У порівн. Третини села як не було .. Напівзруйновані димарі стояли, як німі свідки нещастя (О. Довженко).

2. Особа, яку викликають до суду для посвідчення відомих їй обставин справи.

Викликають свідків. Свідки доводять, що Гнат сварився з жінкою, вигнав її з хати, нахвалявся вбити (М. Коцюбинський);

Суддя викликала свідків: усі були присутні, вставали на виклик у різних місцях зали і знову сідали (П. Дорошко).

3. Особа, присутня при чому-небудь для офіційного підтвердження дійсності або правильності чогось.

– Я ту [сюди] покличу писаря, зробимо контракт при свідках у нотарія [нотаріуса], і я вам зараз дам гроші (І. Франко);

Наречені розписуються. До столу підходять свідки молодого і молодої (з наук. літ.).

(1) Без сві́дків – наодинці з ким-небудь; без зайвих людей.

Закадили панотці .. І полилась їх розмова – щира, непотайна; без жадних свідків, чужих і своїх рідних (І. Нечуй-Левицький);

(2) Живи́й сві́док – спостерігач або безпосередній учасник яких-небудь подій.

Після смерті Анта декому здалося, що без нього жити в Любячі стало навіть легше, краще, бо він був живим свідком минулого, а такі свідки зайві (С. Скляренко);

І слухають книгу війни і спомини свідка живого молодші брати Кошового (М. Упеник);

(3) Нао́чний сві́док – той, хто безпосередньо спостерігав що-небудь; очевидець.

Детально тепер про своє здоров'я писати не буду, бо Ліля мала тобі про нього розказати, яко наочний свідок (Леся Українка);

Він [Малкольм Маґґерідж] виступив на багатогранній пресовій сцені Великобританії як перший і основний наочний свідок українського голодомору вже в 1933 році (із журн.);

(4) При сві́дках – у присутності кого-небудь.

– Добре, діду! Гроші заплачу швидко, при свідках (І. Нечуй-Левицький).

△ (5) Німи́й сві́док – неживий предмет, що дає змогу відтворити, уявити події минулих часів.

В музеї, який уже відбудовано, лежать речі і документи, німі свідки першої оборони Севастополя (В. Кучер).