синок

Значення в інших словниках

1. синок — сино́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. синок — див. син Словник синонімів Вусика
3. синок — [сиенок] -нка, м. (на) -нков'і/-нку, кл. синку, мн. -нки, -нк'іy Орфоепічний словник української мови
4. синок — -нка, ч. 1》 Зменш.-пестл. до син 1), 6), 7). || Ласкаве звертання батьків до сина. 2》 зневажл. Те саме, що син 1), 6). 3》 Ласкаве звертання літньої або дорослої людини до молодого чоловіка, юнака, хлопчика. 4》 перен., перев. у протиставленні. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. синок — СИНО́К, нка́, ч. 1. Зменш.-пестл. до син 1, 6, 7. Скільки в лісі пеньків, щоб в тебе було стільки синків! (прислів'я); Єлисавета, Стара вдова, у Назареті З малим синком своїм жила (Т. Словник української мови у 20 томах
6. синок — (-нка) ч.; арм. Солдат строкової служби першого півроку служби. Балабін; БСРЖ, 578. Словник жарґонної лексики української мови
7. синок — ма́мин сино́к. Розпещений хлопчик або юнак. Гайдамаки з “маминих синків”, товпилися біля буфету, шелестячи в руках нерозрізаними аркушами “керенок”, брали, що тільки в око впадало (А. Фразеологічний словник української мови
8. синок — СИНО́К, нка́, ч. 1. Зменш.-пестл. до син 1, 6, 7. Скільки в лісі пеньків, щоб в тебе було стільки синків! (Укр.. присл.., 1955, 309); Єлисавета, Стара вдова, у Назареті З малим синком своїм жила (Шевч. Словник української мови в 11 томах
9. синок — Синок, -нка, синонько, -ка, синочок, -чка, синчичок, -чка м. ум. отъ син. Словник української мови Грінченка