сколювати
Ско́лювати, -люю, -люєш
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сколювати — ско́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- сколювати — -юю, -юєш, недок., сколоти, сколю, сколеш, док., перех. 1》 Скріплювати, з'єднувати що-небудь гострим предметом. 2》 Заподіювати собі рани гострим предметом у багатьох місцях. || Уражаючи кого-небудь чимсь гострим, завдавати ран у багатьох місцях. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сколювати — СКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СКОЛО́ТИ, сколю́, ско́леш, док., кого, що. 1. Скріплювати, з'єднувати що-небудь гострим предметом. Сколюючи шпильками своє розпушене і золотаве волосся, вона повернулася до мене (Я. Словник української мови у 20 томах
- сколювати — СКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СКОЛО́ТИ, сколю́, ско́леш, док., перех. 1. Скріплювати, з’єднувати що-небудь гострим предметом. Сколюючи шпильками своє розпушене і золотаве волосся, вона повернулася до мене (Грим., Подробиці.. Словник української мови в 11 томах
- сколювати — Сколювати, -люю, -єш сов. в. сколоти, -лю, -леш, гл. Уколоть, заколоть, проколоть. Сколює кожну житину шилом. Мнж. 145. Ой ходила молода дівчина по лісочку да сколола білую ніжку на трісочку. Чуб. V. 303. Тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами. Рудч. Ск. І. Словник української мови Грінченка