1. Великий тлумачний словник сучасної мови

сколювати

ско́лювати

-юю, -юєш, недок., сколоти, сколю, сколеш, док., перех.

1》 Скріплювати, з'єднувати що-небудь гострим предметом.

2》 Заподіювати собі рани гострим предметом у багатьох місцях.

|| Уражаючи кого-небудь чимсь гострим, завдавати ран у багатьох місцях.

3》 Колючи, відділяти, знімати з поверхні шар чого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сколювати — ско́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сколювати — СКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СКОЛО́ТИ, сколю́, ско́леш, док., кого, що. 1. Скріплювати, з'єднувати що-небудь гострим предметом. Сколюючи шпильками своє розпушене і золотаве волосся, вона повернулася до мене (Я. Словник української мови у 20 томах
  3. сколювати — Ско́лювати, -люю, -люєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. сколювати — СКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СКОЛО́ТИ, сколю́, ско́леш, док., перех. 1. Скріплювати, з’єднувати що-небудь гострим предметом. Сколюючи шпильками своє розпушене і золотаве волосся, вона повернулася до мене (Грим., Подробиці.. Словник української мови в 11 томах
  5. сколювати — Сколювати, -люю, -єш сов. в. сколоти, -лю, -леш, гл. Уколоть, заколоть, проколоть. Сколює кожну житину шилом. Мнж. 145. Ой ходила молода дівчина по лісочку да сколола білую ніжку на трісочку. Чуб. V. 303. Тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами. Рудч. Ск. І. Словник української мови Грінченка