1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

сопільник

Сопі́льник, -ка; -ники, -ків

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сопільник — сопі́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. сопільник — -а, ч., рідко. Те саме, що сопілкар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сопільник — СОПІ́ЛЬНИК, а, ч. Те саме, що сопілка́р. І голос гуслярів, і співаків, і сопільників, і сурмачів уже не буде чутий в тобі! І вже не знайдеться в тобі жадного мистця й ніякого мистецтва, і шум жорен уже не буде чутий в тобі! (Біблія. Пер. І. Огієнка). Словник української мови у 20 томах
  4. сопільник — Сопільник, -ка м. Свирѣльщикъ. Ісус побачив сопільників. Св. Мт. IX. 23. Словник української мови Грінченка