сопільник
сопі́льник
-а, ч., рідко.
Те саме, що сопілкар.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сопільник — сопі́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- сопільник — СОПІ́ЛЬНИК, а, ч. Те саме, що сопілка́р. І голос гуслярів, і співаків, і сопільників, і сурмачів уже не буде чутий в тобі! І вже не знайдеться в тобі жадного мистця й ніякого мистецтва, і шум жорен уже не буде чутий в тобі! (Біблія. Пер. І. Огієнка). Словник української мови у 20 томах
- сопільник — Сопі́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сопільник — Сопільник, -ка м. Свирѣльщикъ. Ісус побачив сопільників. Св. Мт. IX. 23. Словник української мови Грінченка