спонука

Значення в інших словниках

1. спонука — спону́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. спонука — (до чого) заохота, поштовх, кн. мотив, імпульс; спонукання. Словник синонімів Караванського
3. спонука — -и, ж. Те, що викликає бажання, потяг до чого-небудь, змушує діяти, робити щось певним чином. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. спонука — СПОНУ́КА, и, ж. Те, що викликає бажання, потяг до чого-небудь, змушує діяти, робити щось певним чином. Перед нею стояв і страждав від внутрішніх переживань чоловік, ім'я якого жахало шляхту, а їй давало незрозумілі спонуки до життя (Іван Ле); Спонука до дії; Внутрішня спонука митця. Словник української мови у 20 томах
5. спонука — СПОНУ́КА, и, ж. Те, що викликає бажання, потяг до чого-небудь, змушує діяти, робити щось певним чином. Перед нею стояв і страждав від внутрішніх переживань чоловік, ім’я якого жахало шляхту, а їй давало незрозумілі спонуки до життя (Ле, Україна, 1940... Словник української мови в 11 томах