1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

спричинятися

Спричиня́тися, -ня́юся, -ня́єшся; спричини́тися, -ню́ся, -чи́нишся, -няться до чого

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спричинятися — спричиня́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спричинятися — (до чого) давати поштовх, причинятися, СПРИЧИНЯТИ що, сприяти чому Словник синонімів Караванського
  3. спричинятися — -яюся, -яєшся і спричинюватися, -ююся, -юєшся, недок., спричинитися, -чинюся, -чинишся, док. 1》 до чого. Викликати, зумовлювати що-небудь, ставати причиною чогось. || Сприяти чому-небудь. 2》 перев. недок. Зумовлюватися чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спричинятися — СПРИЧИНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, СПРИЧИ́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., СПРИЧИНИ́ТИСЯ, чиню́ся, чи́нишся, док. 1. до чого. Викликати, зумовлювати що-небудь, ставати причиною чогось. Словник української мови у 20 томах
  5. спричинятися — СПРИЧИНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і СПРИЧИ́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., СПРИЧИНИ́ТИСЯ, чиню́ся, чи́нишся, док. 1. до чого. Викликати, зумовлювати що-небудь, ставати причиною чогось. Словник української мови в 11 томах
  6. спричинятися — Спричиня́тися, -ня́юся, -єшся сов. в. спричини́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Содѣйствовать, посодѣйствовать. Словник української мови Грінченка