1. Словник української мови у 20 томах

спричинятися

СПРИЧИНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, СПРИЧИ́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., СПРИЧИНИ́ТИСЯ, чиню́ся, чи́нишся, док.

1. до чого. Викликати, зумовлювати що-небудь, ставати причиною чогось.

За цей час він побачив, що інтенсивне вирубування буку спричиняється до великого лиха – гори оголюються і на камені вже нічого не росте (М. Чабанівський);

Значне перегрівання організму спричиняється до теплового удару, який часто закінчується смертю (з навч. літ.);

Така репутація Івана Івановича спричинялася до того, що бійці ніколи не консультувалися в нього у важливих справах (І. Багмут);

Мокра, непривітна, а потім безсніжна погода спричинилася до зменшення числа відпочиваючих (В. Козаченко);

Успенський вирішив, що приписана йому слава Костиля й інших двох може спричинитися кінець кінцем до його загибелі (П. Панч);

Радіючи, що вірші спричинились до зміни настрою і цікавої розмови про поезію, Артем пообіцяв написати й про них [студентів] самих (О. Підсуха);

Домінуюча роль місцевого населення [Північного і Балтійського морів] спричинялась до асиміляції прийшлих елементів;

// Сприяти чому-небудь.

2. перев. недок. Зумовлюватися чим-небудь.

Річний рух Сонця по екліптиці – явище позірне, і воно спричиняється обертанням Землі навколо Сонця (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спричинятися — спричиня́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спричинятися — (до чого) давати поштовх, причинятися, СПРИЧИНЯТИ що, сприяти чому Словник синонімів Караванського
  3. спричинятися — -яюся, -яєшся і спричинюватися, -ююся, -юєшся, недок., спричинитися, -чинюся, -чинишся, док. 1》 до чого. Викликати, зумовлювати що-небудь, ставати причиною чогось. || Сприяти чому-небудь. 2》 перев. недок. Зумовлюватися чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спричинятися — Спричиня́тися, -ня́юся, -ня́єшся; спричини́тися, -ню́ся, -чи́нишся, -няться до чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. спричинятися — СПРИЧИНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і СПРИЧИ́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., СПРИЧИНИ́ТИСЯ, чиню́ся, чи́нишся, док. 1. до чого. Викликати, зумовлювати що-небудь, ставати причиною чогось. Словник української мови в 11 томах
  6. спричинятися — Спричиня́тися, -ня́юся, -єшся сов. в. спричини́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Содѣйствовать, посодѣйствовать. Словник української мови Грінченка