спричинятися

СПРИЧИНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і СПРИЧИ́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., СПРИЧИНИ́ТИСЯ, чиню́ся, чи́нишся, док.

1. до чого. Викликати, зумовлювати що-небудь, ставати причиною чогось.

За цей час він побачив, що інтенсивне вирубування буку спричиняється до великого лиха — гори оголюються і на камені вже нічого не росте (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 157);

Значне перегрівання організму спричиняється до теплового удару, який часто закінчується смертю (Шк. гігієна, 1954, 88);

Така репутація Івана Івановича спричинялася до того, що бійці ніколи не консультувалися в нього у важливих справах (Багмут, Опов., 1959, 55);

Мокра, непривітна, а потім безсніжна погода спричинилася до зменшення числа відпочиваючих (Коз., Сальвія, 1959, 131);

Успенський вирішив, що приписана йому слава Костиля й інших двох може спричинитися кінець кінцем до його загибелі (Панч, В дорозі, 1959, 67);

Радіючи, що вірші спричинились до зміни настрою і цікавої розмови про поезію, Артем пообіцяв написати й про них [студентів] самих (Підс., Віч-на-віч, 1962, 136);

// Сприяти чому-небудь.

Вдалий переклад спричинятиметься до зміцнення інтернаціонального братерства народів Радянського Союзу (Мовозн., VII, 1949, 3).

2. перев. недок. Зумовлюватися чим-небудь.

Річний рух Сонця по екліптиці — явище позірне, і воно спричиняється обертанням Землі навколо Сонця (Астр., 1956, 30).