1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

старцювати

Старцюва́ти, -цю́ю, -цю́єш, -цю́є

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. старцювати — старцюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. старцювати — див. ЖЕБРАКУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. старцювати — див. бідувати; жебракувати; просити Словник синонімів Вусика
  4. старцювати — СТАРЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. Збирати милостиню; жебракувати, жебрачити. Хто змолоду балує, той під старість старцює (прислів'я); Мати довго почала поясняти, чому вона мусить посилати хлопця старцювать... (С. Васильченко); З чотирьохсот .. Словник української мови у 20 томах
  5. старцювати — -юю, -юєш, недок. 1》 Збирати милостиню; жебракувати, жебрачити. 2》 Жити у надзвичайній бідності, злиднях. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. старцювати — БІДУВА́ТИ (жити в бідності, терпіти нестатки), ЗЛИДАРЮВА́ТИ підсил., ЗЛИДНЮВА́ТИ підсил. розм., БИ́ТИСЯ підсил. розм., СТАРЦЮВА́ТИ підсил. розм., НУЖДА́ТИСЯ підсил. рідше., НУЖДУВА́ТИ підсил. рідко. НУЖДУВА́ТИСЯ підсил. рідко. КАПА́РИТИ зах. Словник синонімів української мови
  7. старцювати — СТАРЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. Збирати милостиню; жебракувати, жебрачити. Хто змолоду балує, той під старість старцює (Укр.. присл.., 1955, 205); Мати довго почала поясняти, чому вона мусить посилати хлопця старцювать… (Вас. Словник української мови в 11 томах
  8. старцювати — Старцювати, -цюю, -єш гл. Нищенствовать. Словник української мови Грінченка