стиха

Значення в інших словниках

1. стиха — сти́ха прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. стиха — пр., тихо, потихеньку, тихцем, неголосно, півголосом; крадькома, потай, тихою сапою; без поспіху, поволі; (тиснути) легко, несильно; стихенька. Словник синонімів Караванського
3. стиха — СТИ́ХА, присл. 1. Не на повний голос; впівголоса; неголосно. Магнати здоровкались розмовляли стиха (І. Нечуй-Левицький); Марина, збираючи в огороді огірки та стиха виспівуючи, думала про те, з ким то їй доведеться рядом у полі жати (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
4. стиха — присл. 1》 Не на повний голос; впівголоса; неголосно. || З невеликою звучністю. 2》 Таємно від когось або від усіх; потай. 3》 Не поспішаючи, поволі. || Поступово, мало-помалу. 4》 Несильно, злегка. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стиха — ПО́ТАЙ (так, щоб ніхто не знав, не дізнався; таємно від когось, від усіх), ПОТАЄ́МНО (ПОТАЄ́МНЕ рідше), ТАЄ́МНО, ТАЄМНИ́ЧО (ТАЄМНИ́ЧЕ), СТИ́ХА, НИ́ШКОМ, КРАДЬКОМА́, НА́ЗИРЦІ, НА́ЗИРЦЕМ, ПО-ЗМО́ВНИЦЬКОМУ, ПО-ЗМО́ВНИЦЬКИ, ТИХЕ́НЬКО розм., ТАЙКО́М розм. Словник синонімів української мови
6. стиха — СТИ́ХА, присл. 1. Не на повний голос; впівголоса; неголосно. Магнати здоровкались розмовляли стиха (Н.-Лев., VII, 1966, 36); Марина, збираючи в огороді огірки та стиха виспівуючи, думала про те, з ким то їй доведеться рядом у полі жати (Мирний, IV... Словник української мови в 11 томах