стражник
Стра́жник, -ка, -кові, -нику! -ники, -ків
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стражник — стра́жник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- стражник — див. поліцай Словник чужослів Павло Штепа
- стражник — СТРА́ЖНИК, а, ч. 1. У дореволюційній Росії – нижчий поліцейський чин у сільській місцевості. Цікаво послухати, як розумні голови керують отими справами, цікаво, але .. небезпечно... Словник української мови у 20 томах
- стражник — стра́жник = стра́жак (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- стражник — -а, ч. 1》 У дореволюційній Росії – нижчий поліцейський чин у сільській місцевості. 2》 Той, хто стереже, охороняє що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стражник — СТРА́ЖНИК, а, ч. 1. У дореволюційній Росії — нижчий поліцейський чин у сільській місцевості. Цікаво послухати, як розумні голови керують отими справами, цікаво, але.. Словник української мови в 11 томах
- стражник — Стражник, -ка м. Стражникъ, сторожъ, караульщикъ. Скочив стражник на охотник, стали ся стріляти, а Висоцький з своїм військом почав ся зближати. н. п. Словник української мови Грінченка