стриміти

Значення в інших словниках

1. стриміти — стримі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. стриміти — Височіти; (за поясом) стирчати; (над душею) стояти, стовбичити, виснути; (вгору) пориватися, шугати; (- річку) струмувати; Р. прагнути. Словник синонімів Караванського
3. стриміти — СТРИМІ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. стримля́ть; недок. 1. тільки 3 ос. Височіти, здійматися над рівнем, поверхнею чого-небудь; видаватися, виступати вгору. Голі, давно білені, муровані стовпи стриміли понуро вгору (І. Словник української мови у 20 томах
4. стриміти — -млю, -миш, мн. стримлять; недок. 1》 тільки 3 ос. Височіти, здійматися над рівнем, поверхнею чого-небудь; видаватися, виступати вгору. || Рости сторч, не прилягати щільно (про вуса, волосся і т. ін.). || Частково виступати звідки-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стриміти — ду́мка гвіздко́м (коло́м) стрими́ть (стирчи́ть, сиди́ть і т. ін.) у голові́ у кого, чиїй і без додатка. Хто-небудь весь час думає про щось. Гвіздком стирчала там (у голові) одна думка .. Фразеологічний словник української мови
6. стриміти — СТИРЧА́ТИ (різко виділятися на поверхні чогось, стояти сторч), СТРИМІ́ТИ (СТРЕМІ́ТИ), ТИРЧА́ТИ діал.; ПЕ́РТИ фам. (про буйне волосся, рослинність). По всій висоті стирчав із землі перем'ятий, знівечений метал (О. Словник синонімів української мови
7. стриміти — СТРИМІ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. стримля́ть; недок. 1. тільки 3 ос. Височіти, здійматися над рівнем, поверхнею чого-небудь; видаватися, виступати вгору. Голі, давно білені, муровані стовпи стриміли понуро вгору (Фр. Словник української мови в 11 томах