1. Великий тлумачний словник сучасної мови

стриміти

стримі́ти

-млю, -миш, мн. стримлять; недок.

1》 тільки 3 ос. Височіти, здійматися над рівнем, поверхнею чого-небудь; видаватися, виступати вгору.

|| Рости сторч, не прилягати щільно (про вуса, волосся і т. ін.).

|| Частково виступати звідки-небудь.

|| Виглядати звідки-небудь (про щось засунуте, закладене в, за або під що-небудь).

|| розм. Знаходитися в якому-небудь місці, міститися де-небудь, вирізняючись серед навколишнього простору.

|| Бути видним, помітним зорові; виднітися.

Кілком стриміти у душі — дуже заважати, набридати.

2》 розм. Перебувати де-небудь (про чиюсь небажану, надокучливу, недоречну, постійну і т. ін. присутність).

3》 Стрімко рухатися в якомусь напрямі (перев. знизу догори).

|| Литися, текти струменем; струмувати.

|| Здійматися й переміщатися вгору, поширюючись над чим-небудь (про дим, туман, пил і т. ін.).

4》 розм. Те саме, що прагнути.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стриміти — стримі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. стриміти — Височіти; (за поясом) стирчати; (над душею) стояти, стовбичити, виснути; (вгору) пориватися, шугати; (- річку) струмувати; Р. прагнути. Словник синонімів Караванського
  3. стриміти — СТРИМІ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. стримля́ть; недок. 1. тільки 3 ос. Височіти, здійматися над рівнем, поверхнею чого-небудь; видаватися, виступати вгору. Голі, давно білені, муровані стовпи стриміли понуро вгору (І. Словник української мови у 20 томах
  4. стриміти — ду́мка гвіздко́м (коло́м) стрими́ть (стирчи́ть, сиди́ть і т. ін.) у голові́ у кого, чиїй і без додатка. Хто-небудь весь час думає про щось. Гвіздком стирчала там (у голові) одна думка .. Фразеологічний словник української мови
  5. стриміти — СТИРЧА́ТИ (різко виділятися на поверхні чогось, стояти сторч), СТРИМІ́ТИ (СТРЕМІ́ТИ), ТИРЧА́ТИ діал.; ПЕ́РТИ фам. (про буйне волосся, рослинність). По всій висоті стирчав із землі перем'ятий, знівечений метал (О. Словник синонімів української мови
  6. стриміти — Стримі́ти, -млю́, -ми́ш, -ми́ть, -мля́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. стриміти — СТРИМІ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. стримля́ть; недок. 1. тільки 3 ос. Височіти, здійматися над рівнем, поверхнею чого-небудь; видаватися, виступати вгору. Голі, давно білені, муровані стовпи стриміли понуро вгору (Фр. Словник української мови в 11 томах