тертя

Значення в інших словниках

1. тертя — тертя́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. тертя — мн., П. непорозуміння, незгоди, суперечки, сутички, чвари. Словник синонімів Караванського
3. тертя — [теирт’а] -т'а Орфоепічний словник української мови
4. тертя — ТЕРТЯ́, я, с. 1. Рух предмета по поверхні іншого предмета, який щільно до нього прилягає. Патик, затиснутий між одвірком і дошкою, жалісно заскрипів і вже за кілька хвилин почав від тертя затлівати (В. Словник української мови у 20 томах
5. тертя — -я, с. 1》 Рух предмета по поверхні іншого предмета, який щільно до нього прилягає. 2》 фіз. Сила, що протидіє рухові одного тіла по поверхні іншого. Коефіцієнт тертя. 3》 перев. мн., перен. Незгоди, суперечки, сутички, що заважають нормальним взаєминам. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тертя — НЕЗГО́ДА (відсутність взаєморозуміння, мирних стосунків, злагоди між людьми, пов'язаними між собою родинними, товариськими стосунками), НЕЗЛА́ГОДА, НЕ́ЛАД, РОЗРА́ДА, РО́ЗЛАД підсил., РО́ЗБРАТ підсил., РОЗЛА́ДДЯ підсил. розм. Словник синонімів української мови
7. тертя — ТЕРТЯ́, я, с. 1. Рух предмета по поверхні іншого предмета, який щільно до нього прилягає. Патик, затиснутий між одвірком і дошкою, жалісно заскрипів і вже за кілька хвилин почав від тертя затлівати (Гжицький, Опришки, 1962, 13)... Словник української мови в 11 томах