1. Словник синонімів української мови

тертя

НЕЗГО́ДА (відсутність взаєморозуміння, мирних стосунків, злагоди між людьми, пов'язаними між собою родинними, товариськими стосунками), НЕЗЛА́ГОДА, НЕ́ЛАД, РОЗРА́ДА, РО́ЗЛАД підсил., РО́ЗБРАТ підсил., РОЗЛА́ДДЯ підсил. розм.; НЕПОРОЗУМІ́ННЯ (незгода, суперечка внаслідок взаємного нерозуміння); ТЕРТЯ́ перев. мн. (незгоди, суперечки, що заважають нормальному ходу справ). — Згода, діти, будує, а незгода руйнує, — повчала нас мати (П. Козланюк); Мій приятель болюче переживав тривалу родинну незлагоду (Л. Первомайський); — Знайте, що всякий нелад і чвари починаються по людях від бідностій злиднів (В. Кучер); З тобою недолі нас кревно з'єднали — Не буде між нами розради (М. Старицький); Іван через розлад з батьком.. почував себе недобре (С. Чорнобривець); У ланці панував розбрат, нічого майже не робилося (В. Минко); Трохи та помалу хатнє розладдя вляглося, серце у Параски стихало (Панас Мирний); У його з мужиками не було сварок ніколи, а коли й були непорозуміння, то вони кінчалися ладом (Б. Грінченко); Між членами організації виникли тертя. — Пор. 1. ро́збрат.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тертя — тертя́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. тертя — мн., П. непорозуміння, незгоди, суперечки, сутички, чвари. Словник синонімів Караванського
  3. тертя — [теирт’а] -т'а Орфоепічний словник української мови
  4. тертя — ТЕРТЯ́, я, с. 1. Рух предмета по поверхні іншого предмета, який щільно до нього прилягає. Патик, затиснутий між одвірком і дошкою, жалісно заскрипів і вже за кілька хвилин почав від тертя затлівати (В. Словник української мови у 20 томах
  5. тертя — -я, с. 1》 Рух предмета по поверхні іншого предмета, який щільно до нього прилягає. 2》 фіз. Сила, що протидіє рухові одного тіла по поверхні іншого. Коефіцієнт тертя. 3》 перев. мн., перен. Незгоди, суперечки, сутички, що заважають нормальним взаєминам. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. тертя — Тертя́, -ртя́, -ртю́, в -рті́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. тертя — ТЕРТЯ́, я, с. 1. Рух предмета по поверхні іншого предмета, який щільно до нього прилягає. Патик, затиснутий між одвірком і дошкою, жалісно заскрипів і вже за кілька хвилин почав від тертя затлівати (Гжицький, Опришки, 1962, 13)... Словник української мови в 11 томах