1. Словник української мови у 20 томах

тертя

ТЕРТЯ́, я, с.

1. Рух предмета по поверхні іншого предмета, який щільно до нього прилягає.

Патик, затиснутий між одвірком і дошкою, жалісно заскрипів і вже за кілька хвилин почав від тертя затлівати (В. Гжицький);

З доісторичних часів відомо, що від тертя тіло нагрівається (з навч. літ.);

Краї льодовика завжди вкриті камінням різного розміру. Каміння являє собою уламки скель, які утворилися внаслідок вивітрювання або тертя об них льодовика, що рухається (з навч. літ.).

2. фіз. Сила, що протидіє рухові одного тіла по поверхні іншого.

Притягання земних тіл можна виявити в тих випадках, коли сила тертя не може бути перешкодою, тобто у випадках рівноваги (з наук.-попул. літ.);

Коефіцієнт тертя.

3. перев. мн., перен. Незгоди, суперечки, сутички, що заважають правильному ходу справ, нормальним взаєминам.

Відразу в Пухові повстало ніби два уряди: один – Військова Генеральна Канцелярія з Полуботком на чолі, другий – Малоросійська колегія з Вельяміновим. Між ними зразу ж почалися тертя, непорозуміння (з наук. літ.);

* Образно. Із музою у мене є тертя .. Вона мовля мені, що я її обуза, І все життя вчиняє опертя (С. Воскрекасенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тертя — тертя́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. тертя — мн., П. непорозуміння, незгоди, суперечки, сутички, чвари. Словник синонімів Караванського
  3. тертя — [теирт’а] -т'а Орфоепічний словник української мови
  4. тертя — -я, с. 1》 Рух предмета по поверхні іншого предмета, який щільно до нього прилягає. 2》 фіз. Сила, що протидіє рухові одного тіла по поверхні іншого. Коефіцієнт тертя. 3》 перев. мн., перен. Незгоди, суперечки, сутички, що заважають нормальним взаєминам. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тертя — НЕЗГО́ДА (відсутність взаєморозуміння, мирних стосунків, злагоди між людьми, пов'язаними між собою родинними, товариськими стосунками), НЕЗЛА́ГОДА, НЕ́ЛАД, РОЗРА́ДА, РО́ЗЛАД підсил., РО́ЗБРАТ підсил., РОЗЛА́ДДЯ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  6. тертя — Тертя́, -ртя́, -ртю́, в -рті́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. тертя — ТЕРТЯ́, я, с. 1. Рух предмета по поверхні іншого предмета, який щільно до нього прилягає. Патик, затиснутий між одвірком і дошкою, жалісно заскрипів і вже за кілька хвилин почав від тертя затлівати (Гжицький, Опришки, 1962, 13)... Словник української мови в 11 томах