третій

Значення в інших словниках

1. третій — тре́тій числівник порядковий Орфографічний словник української мови
2. третій — [трет'ій] м. (на) -т'ому/-т'ім; ж. -т'а; с. -т'еи; мн. -т'і Орфоепічний словник української мови
3. третій — ТРЕ́ТІЙ, тя, тє. 1. Числівник порядковий, який відповідає кількісному числівнику три. За думою дума роєм вилітає; Одна давить серце, друга роздирає, А третя тихо, тихесенько плаче У самому серці, може й бог не бачить (Т. Словник української мови у 20 томах
4. третій — тре́тій: ◊ тре́тій міґда́лок → міґдалок Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. третій — -я, -є. 1》 Числ. порядк., відповідний до кільк. числ. три. || Який перевищує два, наближається до трьох (про одиниці рахування часу). || Який надходить, настав і т. ін. безпосередньо за чимось другим. || у знач. ім. третій, -тього, ч.; третя, -тьої... Великий тлумачний словник сучасної мови
6. третій — без (тре́тьої (сьо́мої)) кле́пки (в голові́ (у ті́м’ї)); без кле́пок (у голові́ (у ті́м’ї)), зневажл. Хто-небудь дурний, розумово обмежений, недоумкуватий. — Він став якийсь, мов без сьомої клепки у тім’ї, змарнів геть (П. Фразеологічний словник української мови
7. третій — ТРЕ́ТІЙ, я, є. 1. Числівник порядковий, відповідний до кількісного числівника три. За думою дума роєм вилітає; Одна давить серце, друга роздирає, А третя тихо, тихесенько плаче У самому серці, може й бог не бачить (Шевч. Словник української мови в 11 томах
8. третій — Третій, -я, -є числ. Третій. Два кметі, пан третій. Шейк. Уп'ять, так, об третіх півнях, приходить щось до вікна та й каже. Рудч. Ск. ІІ. 76. Вже так як об третьоту упрузі назирив він коненя. Рудч. Ск. II. 175. Словник української мови Грінченка