1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

турки

Ту́рки, ту́рків, -ркам, див. ту́рок

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. турки — ТУ́РКИ, ів, мн. (одн. ту́рок, рка, ч.; турке́ня і рідко турча́нка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Туреччини. Заступила чорна хмара Та білую хмару. Виступили з-за лиману З турками татари (Т. Словник української мови у 20 томах
  2. турки — -ів, мн. (одн. турок, -рка, ч.; туркеня і рідко турчанка, -и, ж.). Народ, що становить основне населення Туреччини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. турки — ТУ́РКИ, ів, мн. (одн. ту́рок, рка, ч.; турке́ня і рідко турча́нка, и, ж.) — Народ, що становить основне населення Туреччини. Заступила чорна хмара Та білую хмару. Виступили з-за лиману З турками татари (Шевч. Словник української мови в 11 томах