турки
ТУ́РКИ, ів, мн. (одн. ту́рок, рка, ч.; турке́ня і рідко турча́нка, и, ж.) — Народ, що становить основне населення Туреччини.
Заступила чорна хмара Та білую хмару. Виступили з-за лиману З турками татари (Шевч., II, 1953, 160);
— Нам треба туркам і татарам за всі нальоти одсіч дать! (Сос., І, 1957, 360);
Капітан сидів урочисто.. Це малий худорлявий турок із голеним обличчям (Ю. Янов., II, 1958, 115);
Сидів він зимовником [зимівником] серед дикого степу на Низу, взявши собі за жінку бранку туркеню (П. Куліш, Вибр., 1969, 53);
Мигне часом циліндр, новомодний жіночий бриль — і рядом білий халат араба, чорне лице негра і фески, фески, чорні покривала турчанок (Коцюб., III, 1956, 348).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- турки — ТУ́РКИ, ів, мн. (одн. ту́рок, рка, ч.; турке́ня і рідко турча́нка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Туреччини. Заступила чорна хмара Та білую хмару. Виступили з-за лиману З турками татари (Т. Словник української мови у 20 томах
- турки — -ів, мн. (одн. турок, -рка, ч.; туркеня і рідко турчанка, -и, ж.). Народ, що становить основне населення Туреччини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- турки — Ту́рки, ту́рків, -ркам, див. ту́рок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)