1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

узір

Узі́р (візерунок), узо́ру; узо́ри, -рів; але взір, взо́ру (зразок)

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. узір — узі́р іменник чоловічого роду зовнішній вигляд чого-небудь; взірець; візерунок Орфографічний словник української мови
  2. узір — УЗІ́Р див. взір. Словник української мови у 20 томах
  3. узір — див. взір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. узір — ВИ́ГЛЯД (сукупність зовнішніх ознак, особливостей кого-, чого-небудь), ГА́БІТУС спец., ВИД рідко, ВЗІР (УЗІ́Р) рідко, ПОЗІ́Р діал.; ЗО́ВНІШНІСТЬ, ПОДО́БА, ПОСТА́ВА рідше (стосовно людини); ОБЛИ́ЧЧЯ, КШТАЛТ, ЛИЦЕ́ рідко, ЛИК заст. (стосовно чого-небудь). Словник синонімів української мови
  5. узір — УЗІ́Р див. взір. Словник української мови в 11 томах
  6. узір — Узір, узору м. Видь, внѣшній видь. Як узір хороший у сіна, зелене, то й сіно в ціні. Волч. у. На взір. Съ виду, по внѣшнему виду, но наружности. Пшениця гарна на взір. Рк. Левиц. На взір — чоловік середніх літ. Мпр. ХРВ. 11. Словник української мови Грінченка