узір
Узір, узору
м. Видь, внѣшній видь. Як узір хороший у сіна, зелене, то й сіно в ціні. Волч. у. На взір. Съ виду, по внѣшнему виду, но наружности. Пшениця гарна на взір. Рк. Левиц. На взір — чоловік середніх літ. Мпр. ХРВ. 11. На взір вони (будинки) цілі і кріпкі. О. 1861. VI. 169. У лісі і на взір немає груш. Волч. у.
2) Образецъ. Хата, X. Нехай ся мова іде по добрих людях на взір, як треба велике діло рідної освіти роспочинати. К. (О. 1862. III. 30). Христос дав нам взір собою. Св. Л. 315. взо́ром. По образцу. Писав сей хуторний проява українські пісні взором звичайних жіночих та козачих. К. ХП. 19.
3) Узоръ. Шух. І. 259. ум. узо́рець. Був сей погонець взорцем дикої краси. Г. Барв. 18.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- узір — узі́р іменник чоловічого роду зовнішній вигляд чого-небудь; взірець; візерунок Орфографічний словник української мови
- узір — УЗІ́Р див. взір. Словник української мови у 20 томах
- узір — див. взір. Великий тлумачний словник сучасної мови
- узір — ВИ́ГЛЯД (сукупність зовнішніх ознак, особливостей кого-, чого-небудь), ГА́БІТУС спец., ВИД рідко, ВЗІР (УЗІ́Р) рідко, ПОЗІ́Р діал.; ЗО́ВНІШНІСТЬ, ПОДО́БА, ПОСТА́ВА рідше (стосовно людини); ОБЛИ́ЧЧЯ, КШТАЛТ, ЛИЦЕ́ рідко, ЛИК заст. (стосовно чого-небудь). Словник синонімів української мови
- узір — Узі́р (візерунок), узо́ру; узо́ри, -рів; але взір, взо́ру (зразок) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- узір — УЗІ́Р див. взір. Словник української мови в 11 томах