узір

ВИ́ГЛЯД (сукупність зовнішніх ознак, особливостей кого-, чого-небудь), ГА́БІТУС спец., ВИД рідко, ВЗІР (УЗІ́Р) рідко, ПОЗІ́Р діал.; ЗО́ВНІШНІСТЬ, ПОДО́БА, ПОСТА́ВА рідше (стосовно людини); ОБЛИ́ЧЧЯ, КШТАЛТ, ЛИЦЕ́ рідко, ЛИК заст. (стосовно чого-небудь). Чорне убрання і гладко причесане волосся.. надають жінці чернечий вигляд (Леся Українка); Загальний габітус фауни; Здалеку веселий вид має сільце (М. Коцюбинський); Він був ще молодий на взір та гарний з лиця (І. Нечуй-Левицький); Як узір хороший у сіна,.. то й сіно в ціні (Словник Б. Грінченка); У милого такий позір, як місячик ясний (коломийка); Зовнішністю (Твердохліб) нагадував поважного маститого академіка (І. Цюпа); Це був один заштатний дяк,.. ходив, однак, у подобі людини духовного стану (Олена Пчілка); Був се двадцятилітній парубчак, але, судячи по його поставі, можна було дати йому ледво (ледве) п'ятнадцять літ (І. Франко); На наших очах рік у рік міняють обличчя міста, села, робітничі селища (з журналу); А внизу — дивовижні снігові хмари різних кшталтів і форм (П. Козланюк); Земля міняє на очах своє лице (М. Рильський); Співай (пісне) йому (народові), що мінить лик землі, Що справедливості несе закони (М. Рильський).

ВІЗЕРУ́НОК (малюнок з поєднання різних ліній, кольорів і т. ін. на тканині, папері тощо), ВЗІР (УЗІ́Р), УЗО́Р, ВЗІРЕ́ЦЬ. Зроблю маленьку книжечку. Хрестами і візерунками з квітками кругом листочки обведу (Т. Шевченко); Настя швидко і спритно клала стібок за стібком. Рівно виступали по оксамиту візерунки (З. Тулуб); Спасибі ж, руки, вам за взори ці квітучі (М. Рильський); Десь років двадцять, певне, вже пройшло,.. Відколи клала я узір на тло Цієї рясно вишитої льолі (М. Бажан); Мати показала їй новий узор (М. Олійник); Вона була убрана в білу довгу сорочку, вишиту чудними взірцями (І. Нечуй-Левицький).

ПО́ГЛЯД (спрямування зору на когось, щось), О́КО (О́ЧІ), ЗГЛЯД розм., ПО́ЗІР діал., ПО́ЗИРК діал., ВЗІР (УЗІ́Р) діал. В тім його погляді за похмурою байдужістю світилася іскра великої цікавості (І. Багряний); Панське око товар тучить, — недурно сказано (Марко Вовчок); Очі його упали на бабу Оришку, що сиділа на полу (Панас Мирний); Лежить (мати) — не застогне; Гасне світ у згляді... (переклад П. Грабовського); Коли її втомлений погляд, пронизуючи далечінь над містом, черкнув мій позір, мене покинула втома (О. Досвітній); В церкві.. панував виразний дух замкненої спільноти: цікаві позирки на чужинку,.. витрішки, смішки, перемовляння (О. Забужко); Мисль зразу в темний світ ся розбігала, блудив без цілі по хатині взір (І. Франко).