утрата

Значення в інших словниках

1. утрата — утра́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. утрата — (чого) р. згуба, страта, (в торгу) проторг; (кого) загибель, смерть; У ФР. шкода; (дія) втрачання, загублення; мн. ВТРАТИ, збитки, витрати. Словник синонімів Караванського
3. утрата — УТРА́ТА (ВТРА́ТА), и, ж. 1. Дія, внаслідок якої хтось лишається без кого-, чого-небудь, втрачає когось, щось. Той дарунок неоцінний В білий аркуш він вложив І від втрати довгі роки І стеріг, і боронив (Я. Словник української мови у 20 томах
4. утрата — (втрата), -и, ж. 1》 Дія, внаслідок якої хтось лишається без кого-, чого-небудь, втрачає когось, щось. || Чия-небудь смерть, загибель, яка є відчутною, болючою для когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. утрата — ВИТРАЧА́ННЯ (використання чого-небудь для чогось), ВИ́ТРАТА, ЗАТРА́ТА, ТРА́ТА, РОЗХІ́Д розм., УТРА́ТА (ВТРА́ТА) (марне без користі). Той вважається добрим господарем, хто.. Словник синонімів української мови
6. утрата — УТРА́ТА (ВТРА́ТА), и, ж. 1. Дія, внаслідок якої хтось лишається без кого-, чого-небудь, втрачає когось, щось. Той дарунок неоцінний В білий аркуш він вложив І від втрати довгі роки І стеріг, і боронив (Щог. Словник української мови в 11 томах