утрата
УТРА́ТА (ВТРА́ТА), и, ж.
1. Дія, внаслідок якої хтось лишається без кого-, чого-небудь, втрачає когось, щось.
Той дарунок неоцінний В білий аркуш він вложив І від втрати довгі роки І стеріг, і боронив (Я. Щоголів);
Мав [Іван] такий завзяток,що навіть на припадок утрати служби не стерпів нікому (Л. Мартович);
Черевики Рубін заробив у радгоспі, але батько в останній день украв і пропив. Хлопець дуже переживав утрату (І. Сенченко);
Громадяни мають право .. на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття (з мови документів);
Олег не міг примиритися з втратою Чернігова (з наук.-попул. літ.);
// Чия-небудь смерть, загибель, яка є відчутною, болючою для когось.
[Прісцілла:] Могла б я й вмерти, ти мусив би й ту втрату пережити (Леся Українка);
Першою найболючішою втратою для нього була смерть Юрія Брянського (О. Гончар);
З усіх дітей Артем найтяжче, найболючіше переживав утрату батька (А. Головко);
Смерть усіх урівняла, давши нам, живим, право лише на одне почуття: глибокої скорботи від утрати цих молодих людських життів (Ю. Щербак).
2. Той (те), хто (що) втрачений (втрачене); що-небудь загублене, вкрадене, розбите і т. ін.
О. Мойсей так смутно, так жалібно подивився на графин, неначе він жалкував за якоюсь великою втратою, неначе в його .. коні вкрадено (І. Нечуй-Левицький);
Валує дим .. по втратах, що тебе з усіх спромог угору поривають (В. Стус);
// перев. мн. Кількість живої сили, яка вибула з ладу під час бою, війни, а також втрачені військова техніка, допоміжні засоби і т. ін.
Він був стомлений, але й задоволений: операція проведена добре і майже без втрат, якщо не рахувати двох поранених (П. Автомонов);
Ворог зазнав величезних утрат, нами захоплено до двадцяти тисяч полонених, понад сто гармат, безліч кулеметів, близько ста паротягів і дві тисячі вагонів та майже всі обози й величезні запаси постачання з десятками тисяч снарядів і мільйонами патронів (Ю. Яновський);
Пальба кріпшає, але втрати від неї невеликі (Б. Лепкий);
* Образно. Хай синіє лезо утрат нестерпних – о порі молінь (В. Стус).
3. Зменшення кількості чого-небудь.
Знесилившись від втрати крові, він ішов наче в сні, ледве переставляючи ноги (Л. Первомайський);
Утрата тепла організмом через випромінювання відбувається тим інтенсивніше, чим нижча температура зовнішнього середовища (з навч. літ.).
4. Марне, без користі витрачання чого-небудь.
Боротьба з непродуктивною втратою води при поливах, запобігання фільтрації – були й є основними заходами захисту ґрунту від швидкого погіршення (з наук. літ.);
Втрати робочого часу.
5. Гроші, кошти, витрачені на що-небудь.
Тоді ходила [до панів] Маланка. Просила, благала – не помоглося. І так, кажуть, великі втрати: за лікарню платили, п'ять рублів дали (М. Коцюбинський);
// Кількість чого-небудь, не використаного за призначенням, марно витраченого, незбереженого і т. ін.
– Треба лиш обміркувати, Як зібрать цей урожай – Як скосити, змолотити, Щоб утрат не допустити (М. Познанська);
// Збитки.
Загуде-заклекоче вода, ламаючи містки, зносячи хисткі перепони, несучи за собою людям шкоди та втрати (Панас Мирний);
Чималої шкоди завдали вони [морози] й Мічурінському саду. Але якими б значними не були втрати, мороз приніс Мічуріну й свої відкриття (О. Довженко).
Значення в інших словниках
- утрата — утра́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- утрата — (чого) р. згуба, страта, (в торгу) проторг; (кого) загибель, смерть; У ФР. шкода; (дія) втрачання, загублення; мн. ВТРАТИ, збитки, витрати. Словник синонімів Караванського
- утрата — (втрата), -и, ж. 1》 Дія, внаслідок якої хтось лишається без кого-, чого-небудь, втрачає когось, щось. || Чия-небудь смерть, загибель, яка є відчутною, болючою для когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- утрата — ВИТРАЧА́ННЯ (використання чого-небудь для чогось), ВИ́ТРАТА, ЗАТРА́ТА, ТРА́ТА, РОЗХІ́Д розм., УТРА́ТА (ВТРА́ТА) (марне без користі). Той вважається добрим господарем, хто.. Словник синонімів української мови
- утрата — Утра́та, -ти; утра́ти, утра́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- утрата — УТРА́ТА (ВТРА́ТА), и, ж. 1. Дія, внаслідок якої хтось лишається без кого-, чого-небудь, втрачає когось, щось. Той дарунок неоцінний В білий аркуш він вложив І від втрати довгі роки І стеріг, і боронив (Щог. Словник української мови в 11 томах